Гаряча лінія: (05161) 7-53-83

Історія виникнення

 

Кільце при в'їзді в місто
Пам’ятний знак на честь 300-річчя міста

Саме тут, де ховаються від сонячної спекоти в зеленій гущавині оселі первомайців, проходили давні торговельні шляхи з заходу на схід, з півночі на південь... Перехрестя шляхів, перехрестя культур народів, які проходили цими шляхами і які залишали на цій землі свій самобутній слід...

Саме ця невеличка частинка неозорного степового простору, перерізана синіми прозорими водами трьох річок, відіграла велику роль у сполучені культур різних народів, доля яких історично визначена бути сусідами.

Цей благодатний край Причорномор’я був облюбований людьми дуже давно. І володарів цієї землі теж вистачало: жити на перехресті доріг – доля нелегка і перемінлива...

Первомайськ має воістину неповторну історію. Своєрідність її полягає в тому, що місто утворене з трьох поселень, які належали до трьох різних держав – Запорізької Січі (входила до складу Царської Росії), Турції та Польщі. Тільки в кінці XVIII сторіччя всі ці землі стали територією Росії.

Мости через р. Синюху та р. П. Буг
Мости через р. Синюху та р. П. Буг

Межа між Запорізькою Січчю та Польщею проходила по річці Синюха.

Весною 1676 року на лівому березі Синюхи запорізькими

козаками було вибране місце для укріплення, якому дали назву Орлик. В 1743 році російським урядом було прийняте рішення про переобладнання укріплення в 6-ти бастіонний шанець, який укріпили зброєю та гарматами. В 1770 році укріплення було перейменоване в Екатериненшанець, в 1772 році – слобода Орлик була зарахована до розряду міст, в 1781 році поселення дістало назву Ольвіополь.

В 1750 році на лівому березі р. Південний Буг, де проходила межа між Туреччиною та Січчю, польський поміщик Потоцький збудував карантинну заставу Богополь. В 1762 році козаки і біглі українські кріпаки на правому березі Південного Бугу заснували слободу Олта (перше найменування нинішньої частини Первомайська), яка належала Турції. Відповідно до Ясського договору (1791) Голта була приєднана до Росії.

Таким чином були створені три частини міста – Ольвіополь, Богополь та Голта, які в якості окремих поселень проіснували до 1919 року. В цьому році на мітингу 1 травня було прийняте рішення про об’єднання всіх трьох частин в одне місто і в честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом.

Залізничний вокзал міста Первомайськ
Залізничний вокзал міста Первомайськ

Місто Первомайськ знаходиться в північно-західній частині Миколаївської області, у 180 км від Миколаєва, при злитті річок Південного Бугу та Синюхи, у регіоні, що знаходиться на межі степу та лісостепу. Площа, яку займає місто дорівнює 25,13 кв. км. Населення міста – 68,2 тис. осіб.

Рельєф міста - це хвиляста рівнина, розрізана долинами і балками на окремі водорозділові плато. Місцевість регіону має слабкий уклін у південно-східному напрямку. Середня висота над рівнем моря 200 м.

Геологічне минуле свідчить, що фундаментом нашого краю є так званий український кришталевий щит, сформований у саму давню архейську епоху з вулканічних порід, які виходять на поверхню землі в деяких місцях у вигляді скель і порогів, утворюючих мальовничі куточки природи. Тобто під нами знаходиться самий давній і стійкий моноліт материнської породи, дякуючи якому в нас не можуть бути сильні землетруси. Близькість материнського щиту обумовлює наявність і добуток таких корисних копалин, як граніт, глина, кварцит, гнейси. Усі ці корисні копалини є будівельними матеріалами і використовуються в будівництві споруд, шляхів, прокладці інженерних комунікацій.

Клімат регіону помірно-континентальний. По кількості опадів його можна віднести до теплої помірно-сухої зони.

Річка
Річка "Південний Буг"

Наш регіон порівняно з іншими районами області багатий водними ресурсами. По його території тече одна з величезних річок України – Південний Буг. Лівий приток П.Бугу – Синюха, лівий приток Синюхи – Чорний Ташлик і правий приток П.Бугу – р. Кодима. Красу П.Бугу оспівували Л.Українка, Михайло Стельмах, Михайло Коцюбинський. Це третя по більшості річка України після Дніпра і Дністра, яка свій розбіг до Чорного моря починає у самому центрі Волино-Подільського регіону. Довжина його від витоку до гирла – 800 км, блакитна стежка пролягає по землях декількох областей: Хмельницької, Кіровоградської, Одеської, Миколаївської.

Внутрішні води регіону використовуються для отримання електроенергії.