31 січня 2026 року Первомайська громада схилила голови у глибокій скорботі, прощаючись зі своїм земляком — захисником України, старшим сержантом Ігорем Анатолійовичем Будуровим

31 січня 2026 року Первомайська громада схилила голови у глибокій скорботі, прощаючись зі своїм земляком — захисником України, старшим сержантом Ігорем Анатолійовичем Будуровим.

20 січня 2026 року він загинув, віддавши найдорожче — власне життя — за свободу і незалежність України, за мирне майбутнє кожного з нас. Його подвиг назавжди закарбувався в пам’яті громади як символ справжньої мужності, самопожертви та вірності військовій присязі.

На центральній площі імені Тараса Шевченка у Первомайську зібралися рідні й близькі, бойові побратими, військовослужбовці та численні мешканці громади. З квітами в руках, зі сльозами на очах і болем у серці люди прийшли віддати останню шану Герою, який до останнього подиху боронив рідну землю.

Живий коридор пам’яті, схилені коліна, мовчання й зупинений подих — у цій тиші було більше слів, ніж у будь-яких промовах. Це був глибокий і щирий уклін воїну, який пожертвував собою заради нашого завтра.

Наші воїни — уособлення незламності, відданості та справжнього патріотизму. Саме такі, як Ігор Анатолійович, ціною власного життя виборюють для українських дітей право жити у вільній, незалежній державі.

Ця втрата стала болем не лише для рідних і близьких, а й для всієї Первомайської громади.

Міський голова Олег Демченко, Первомайська громада та виконавчий комітет міської ради висловлюють щирі співчуття родині загиблого Захисника. Ми поруч із вами, розділяємо ваш смуток і підтримуємо у цей надзвичайно важкий час.

Вічна пам’ять і слава Ігорю Анатолійовичу.

Герої не вмирають.