20 грудня 2025 року рідні, друзі, побратими, військовослужбовці та мешканці громади зі сльозами на очах утворили живий коридор, зустрічаючи загиблого Героя —  солдата Гранковського Романа Юрійовича

Первомайщина знову стискає серце від болю, вшановуючи своїх полеглих захисників. Наш край добре знає ціну свободи. І кожен Герой, який не повертається додому, залишає не лише невиліковну рану, а й приклад справжньої мужності, вірності та любові до України.

20 грудня 2025 року рідні, друзі, побратими, військовослужбовці та мешканці громади зі сльозами на очах утворили живий коридор, зустрічаючи загиблого Героя —  солдата Гранковського Романа Юрійовича. Він загинув  20 вересня  2024 року, виконуючи бойові завдання зі захисту України та нашого мирного життя.

Люди ставали на коліна, схиляли голови, притискали руки до серця, проводжаючи Романа Юрійовича в останню путь. Дорогу, якою рухалася процесія, вкривали квіти та сльози — сльози болю, вдячності й безмежної любові до Захисника, який віддав за кожного з нас найдорожче.

Побратими, земляки та знайомі провели Героя через центральну площу ім. Т. Г. Шевченка «живим коридором» пам’яті, віддаючи всі належні військові почесті. У тиші, що панувала довкола, відчувалася спільна молитва й глибока скорбота.

Міський голова та вся Первомайська міська рада висловлюють найщиріші співчуття рідним і близьким полеглого воїна. Ми розділяємо ваш біль. Немає слів, здатних полегшити цю втрату, але є наша вдячність, наша пам’ять і наша повага до світлої душі Героя.

Пам’ять про Романа Юрійовича  назавжди житиме серед людей. Його подвиг — це сила, яка підтримує у найважчі моменти, і світло, що веде нас до Перемоги.

Вічна слава і світла пам’ять Герою!