15 квітня 2026 року Первомайщина знову схилила голови в скорботі, проводжаючи в останню путь свого сина — мужнього захисника України, солдата Романова Максима Віталійовича

15 квітня 2026 року Первомайщина знову схилила голови в скорботі, проводжаючи в останню путь свого сина — мужнього захисника України, солдата Романова Максима Віталійовича.

Він загинув 02 квітня 2026 року, віддавши найдорожче — власне життя — за свободу нашої держави, за право України бути незалежною, за можливість кожному з нас жити у мирі.

На центральній площі імені Тараса Шевченка у Первомайську зібралися рідні, близькі, побратими, військовослужбовці та сотні мешканців громади. Люди несли квіти й свічки, приходили зі щемом у серці та сльозами в очах — аби провести Героя, який до останнього подиху стояв на варті нашої свободи.

У живому коридорі пам’яті, стоячи на колінах та схиляючи голови, громада віддала Максиму останню шану. Цей мовчазний уклін — найвищий знак поваги і вдячності людині, яка пожертвувала собою заради нашого завтрашнього дня.

Наші воїни — це приклад незламності, патріотизму й хоробрості. І так само, як Максим Віталійович, вони щодня віддають серце, сили й життя, щоб українські діти могли рости у вільній країні.

Ця втрата — тяжкий біль не лише для рідних та близьких, а й для всієї громади.

Міський голова Олег Демченко та Первомайська міська рада висловлюють щирі співчуття родині загиблого Героя. Ми поруч із вами, розділяємо ваш смуток і ваш біль.

Вічна пам’ять і слава Максиму Віталійовичу.

Герої не вмирають!